«Жив для спасіння Вітчизни не довго, але до кінця…» – такий основний меседж п’єси «Час Героїв» у постановці народного аматорського театру «ЛюбАрт», презентація якої нещодавно відбулася у музеї «Калуська в’язниця». Авторами є Любов та Ігор Липовські.
Про це повідомляє «Калуш ФМ» з посиланням на facebook-сторінку міського голови Андрія Найди.
За основу постановки автори взяли реальні події, які розгорталися у 50-их роках в урочищі Утренє на Рожнятівщині. Останній бій біля криївки. Юна героїня має виконати важливу місію – не здатися ворогові живими… І граната, яка випадає з її рук, вирішує долю юних Героїв…
Любов Липовська каже, що подвиг молодих людей того часу дивує, громадянська свідомість була високою саме у селах. І довгий час їх героїзм не був оцінений достойно, не приймалася й подача теми. Ще перед 2014-им роком вони пропонували сценарій п’єси для поставки у різні театри, але у відповідь чули: «Не на часі».
Початкова назва п’єси – «Без зброї». Вперше її представили у читці, без постановки у 2015 році на фестивалі середньовічної культури «ТуСтань!». Присутні пройнялися змістом та запросили театралів до участі у Львівському фестивалі «Ніч театрів».
Коли 24 лютого почалася війна, актори запропонували відновити постановку, зазначаючи, що саме зараз час Героїв, і смерть юних вояків УПА було недаремною. На основі їх подвигу виросло нове покоління з високим патріотизмом. І театральне мистецтво здатне відтворити його сутність, бо воно щире і не кривить душею! До театральної спільноти долучився і 14-річний маріуполівець Давид Денесенко, який теж доносив тему героїзму до глядача.
«Ми маємо на чому виховувати молодь, – каже режисерка. – Саме зараз йде шліфування справжніх українців, на жаль, ціна надто висока!»
Частина колишніх театралів Люби Липовської сьогодні на фронті. Один з них – позивний «Ісус» (бо дуже добрий) – з юних літ грав на сцені, а сьогодні, маючи сім’ю, дітей, пішов боронити рідну землю.
Найвлучніший засіб передачі подій слухачеві – слово, підсилене світловими ефектами, звуками дримби та емоційною грою учасників. Тепер важливо тему служіння Батьківщині, дружби, побратимства відчувати й слухом. Люба Василівна побудували виставу так, щоб не обтяжувати дітей, глядача темою смерті, а дала можливість кожному додумати…
У фіналі всі присутні долучилися до перформансу – виконання Гімну націоналістів під синьо-жовті та червоно-чорні знамена.
Зал, який був заповнений вщент, так і не зміг вмістити всіх охочих… Тому чекаємо ще однієї постановки. Сподіваємося, що в найближчім часі говорити про героїв минувшини і сьогодення будемо зі словами: «Дякуємо за Перемогу»!
Фото Ірини Деркач.