19 лютого на фасаді Калуського ліцею № 6 відкрили інтерактивну меморіальну дошку полеглому Захиснику Віталію Поліщуку.
Сьогодні минає рік, як Віталій, самовіддано боронячи Україну від московської навали, долучився до Небесного воїнства. 36-річний Герой загинув 20 лютого 2023 року в районі населеного пункту Білогорівка Бахмутського району Донецької області внаслідок скидання ворогом гранат із квадрокоптера, зазнавши поранень, несумісних із життям...
А народився Віталій Поліщук, позивний «Калуш», солдат 8 окремого гірсько-штурмового батальйону10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс», 6 серпня 1986 року у селі Мирове Шумського району, що на Тернопільщині. Молода сім’я проживала в Калуші.
Віталій ріс разом зі старшим братом Ігорем. Був спокійним, веселим і добрим хлопчиком. З 1992 по 2001 роки навчався у Калуській загальноосвітній школі №6,а 10 та 11 класи – у Шумській школі. Відтак вступив до Тернопільського політехнічного технікуму. Після двох років навчання перевівся до Калуського хіміко-технологічного технікуму (нині – політехнічний коледж).
У 2007-2008 роках був призваний на строкову службу, яку проходив у Яворові, що на Львівщині. Повернувшись до Калуша, влаштувався на виробництво «Оріана», в цех вінілхлориду. Також працював за кордоном, але завжди казав, що вдома – найкраще. Всюди зарекомендував себе старанним та відповідальним працівником, чесним і відвертим. Захоплювався автомобілями.
У 2014 році їздив на Майдан, щоб підтримати протести проти антиукраїнського уряду. З серпня 2014 по 2015 роки служив у складі 128-ої Закарпатської бригади. Віталій – один з небагатьох, кому вдалося вийти із Дебальцівського котла. Тоді 7 днів не давав про себе знати. Після звільнення із зони АТО, повернувся на роботу на «Карпатнафтохім». Перед самою війною влаштувався на ПрАТ «Калуський завод будівельних машин». Коли не мав роботи, завжди приїжджав у Мирове, щоб допомогти мамі та бабусі. «Віталій з багатьма дружив, усі його любили. Був доброзичливим, безвідмовним, жив для інших», – такими пам’ятають його друзі та знайомі.
З початком повномасштабної війни одним із перших пішов боронити Україну від російського агресора. Через тиждень на війну з московським окупантом добровольцем пішов і брат Ігор. «Віталій та Ігор знаходилися за 10 кілометрів один від одного, під Бахмутом, та жодного разу не зустрілися, – розповідає дружина Ігоря Оксана. – Але завжди були на зв’язку». У грудні 2022-го Віталій приїжджав у відпустку. Звичайно, відвідав улюблене Мирове, де зустрівся з друзями. «Віталій був добрим, спокійним, – розповідає його товариш Роман Шмирук. – Нікому не зробив зла. Коли приходив у відпустку – подарував мені бандерівського прапора та наклейку «Шеврон».
Останній раз боєць надіслав рідним повідомлення 16 лютого. Він цілий місяць не телефонував, тільки писав: «У мене все добре». 20 лютого 2023 року, боронячи Україну у районі населеного пункту Білогорівка Бахмутського району Донецької області, в бою з окупантами Віталій загинув. Ворожий осколок гранати обірвав життя відважного воїна. 4 дні він не дожив до річниці мужнього протистояння ворогові.
Побратими воїна написали у соцмережі, що загинув надійний друг і побратим,який ніколи не ховався за спини інших,не уникав труднощів,а мужньо і відважно їх долав. І навіть прислали мамі відомості, де записано, скільки він з друзями знищив ворожої техніки. «Ми разом з ним підбили 6танків, 4 машини бойової піхоти та 2 одиниці спецтехніки», – йшлося у дописі. Одруженим не був, але дуже хотів створити сім’ю і бути щасливим. Герою було лише 36. Свій останній спочинок Віталій Поліщук знайшов 24 лютого на Алеї Слави Калуського міського кладовища.
Віддати данину шани захисникові прийшли учні і вчителі його рідної школи, представники влади і громадськості, духовенство. Честь відкрити пам’ятну дошку надано мамі Захисника Галині Поліщук і заступниці міського голови Надії Гуш.
«Віталій воював у складі наших легендарних «Едельвейсів». Він мужньо бився з ворогом і загинув у найгарячішій на той час точці війни – під Бахмутом. Наш святий обов’язок – ніколи не забути. Пам’ятайте про це, діти!», – сказала Надія Гуш. Важко було стримувати сльози, слухаючи спогад мами про загиблого сина.
Мар’яна Ковальчук, співзасновниця ГО «Спогади крізь віки» повідомила, що організація зараз працює над створенням інтерактивних дощок про захисників Маріуполя, які трагічно загинули в Оленівці: «Вони не калушани, але всі вони – НАШІ ГЕРОЇ. Мусимо про всіх пам’ятати!». Уже семеро випускників 6 ліцею не повернулися з російсько-української війни (Володимир Васічко загинув ще 40 років тому в Афганістані).
Директорка навчального закладу Віра Притуляк зазначила, що над усе хоче, аби пам’ятна дошка Віталієві Поліщуку стала останньою, відкритою на фасаді лііцею загиблим Героям. Калушани пам’ятають про подвиг Воїнів і берегтимуть цю пам’ять, скільки б не минуло часу...
