У квітні 2018 року на Донбасі загинув Іван Жекало з Голиня.
Два роки після цього журналістка «Галицького кореспондента» поспілкувалась з рідними Івана Жекала.
Іван Жекало народився в селі Голинь на Калущині, виріс у багатодітній родині. 2014 року пішов добровольцем у батальйон міліції особливого призначення «Івано-Франківськ». Потім підписав контракт із ЗСУ. Був розвідником 21-го батальйону «Сармат». Виконував завдання в секторі «М» (Маріуполь).
Помер 19 квітня 2018 року в Маріуполі. 24 квітня похований в селі Голинь. Йому було 46 років. Удома залишились мама, дружина і двоє синів.
Іван Жекало нагороджений відзнакою начальника Генерального штабу Збройних сил України «Учасник АТО». Також нагороджений медаллю «За жертовність і любов до України».
На війні побратими кликали його «Степанич». Спочатку Іван був у розвідці, а потім став діловодом, завідувачем продовольчого складу. Розповідав удома, що не раз траплялися такі дивні ситуації, коли йому здавалося, начебто хтось зі своїх полює на нього: то колесо в машині відкрутили, то погрожували закопати навіки…
Десь за місяць до трагедії Ользі наснився моторошний сон: цвинтар, свіжа могила, хрест, блискуча плита, а поруч бузкові хризантеми. Цей сон жінка згадала аж на похороні свого Івасика – коли біля його труни хтось поклав величезний букет бузкових хризантем.
Сім’я досі достеменно не знає, як помер їхній Іван. У першому висновку, одразу після смерті, написали, що була проблема з головним мозком. Але через два роки відновили експертизу і зрештою дали інший висновок – «не витримало серце». Після смерті ще цілий рік пані Ганні снився син. Ользі він теж постійно сниться. І завжди, як живий.
Як саме загинув Іван Жекало з Голиня його родина не знає і досі.