І хоча у часи Хмельниччини, восени 1648 року, перша дерев'яна ратуша згоріла, в середині ХVІІ століття збудували другу кам'яну. В ній розміщувався міський магістрат.
Якою була участь другої ратуші і, можливо, ще кількох, достеменно невідомо, проте приміщення тієї, яку пам'ятають сучасники, було збудоване в кінці ХІХ століття. В ньому до 1939 року був магістрат, відтак райком партії, німецька управа, ще раз райком партії і насамкінець управління сільського господарства. У 2005 році за правління міського голови Романа Сушка цю історичну будівлю вирішили довести до ладу і розпочали її реконструкцію. Але невдовзі «ера» Сушка у Калуші закінчилася, а наступнику до ратуші вже діла не було. У результаті почало занепадати навіть відновлене. А три роки тому ратуша згоріла. Тому те, що на сьогодні залишилося у нашому місті від історичної будівлі, пам'яткою насправді назвати важко: руїни, сміття і зарослі.
Проте ця оригінальна будівля, яка насправді може бути окрасою і своєрідною візитівкою міста, залишилася у пам'яті багатьох калушан. Тож і не дивно, що її сьогоднішній вигляд бентежить як старше покоління, так і молодь. Ось і нещодавно молоді й активні калушани, які прагнуть змінити вигляд рідного міста та повернути йому втрачену цікавинку, створили у соцмережі Facebook ініціативну групу небайдужих. Перший поштовх до цього дав молодий калуський поет Остап Микитюк.
– Ратуша є практично в кожному культурному місті. Вважаю, що і Калушу її треба повернути. Адже лице міста – це не лише площа Героїв, аптеки, магазини, дороги, а й культурні цінності, які повинні бути присутні, – зазначив Остап Микитюк.
Ініціативу Остапа підтримала громадська активістка Наталія Захарова.
– Театр починається з вішалки, а місто – з ратуші, – написала Наталія. – Тому чекаємо усіх добрих людей, які мають бажання, наснагу, знання, вміння та допоможуть відновити ратушу в місті.
Відтак запланували першу зустріч. І минулого тижня вона відбулася. До активних громадян долучилися депутати міськради, журналісти, музиканти і художники. Обговорення тривало більше години, були різні пропозиції, ініціативи. У результаті передбачили кілька перших кроків та розподілили обов'язки.
Так, депутат Віктор Павлів запропонував залучити до прибирання цієї території комунальні служби, адже йдеться не лише про збирання сміття, а про вирізування й викорчовування дерев та кущів. На його думку, об'єкт також варто «законсервувати» до наступного року, доки не визначаться із кошторисом, та взяти під охорону поліції, міської варти й громадськості.
Проявити креативність закликала калушан Наталія Захарова.
– Треба не лише прибрати територію, а й «зашити» це все цікавими, мотивуючими щитами, щоб кожен калушанин, який проходитиме мимо, розумів: тут буде ратуша і кожен може долучитися до цього, – вважає Наталія Захарова. – Варто залучати більше креативних ідей. І ми їх зараз обговорюємо. Разом з тим не можна просто піти до влади і сказати: дайте, бо ми хочемо. Треба прийти і щось конкретне запропонувати. Ми робимо це, ви – це, тобто співпрацювати.
Йшла на зустрічі мова і про залучення грантів. Таку думку висловив лідер гурту «Широкий лан» Святослав Бойко.
– Європейський грант або, скажімо, грант від якогось українського фонду отримати цілком реально, – переконаний музикант. – Відразу звичайно не виділять сотні тисяч, але і кілька невеликих часток дадуть можливість щось робити. Можна організовувати також якісь артпроекти і прив'язувати їх до відновлення ратуші. Для цього варто створити навіть асоціацію із кількох громадських організацій і розробляти відразу кілька проектів.
Проте не всі калушани так оптимістично налаштовані на відновлення ратуші. На думку директора музейно-виставкового центру Уляни Паньо, прибрати територію руїн і недобудови ратуші – це добре, це правильно. Але от стосовно наступних кроків у неї є ряд величезних сумнівів.
– Може, як хтось вмер – най з Богом спочиває. Ну не вберегли ми свою ратушу від напасти – вона в комі багато років. Пора «відключити апарат» і прямувати в майбутнє – творити нові проекти. Бо похід вперед з повернутою назад головою – справа складна і непотрібна. От сниться мені вперто здоровецький газон на місці ратуші, де зграї малят носяться і мами не бояться, що там шприци чи биті пляшки можуть бути, – поділилася своїм баченням Уляна Паньо.
Проте з цим не зовсім погодився Остап Микитюк:
– Думка щодо ще одного дитячого майданчика насправді світла і добра, але не в цьому випадку. Наприклад, біля ратуші вже є один майданчик, який майже в такому стані, як і сама будівля. Треба хоч його тримати в порядку, щоб там могли відпочивати молоді мами з дітьми, поставити, до прикладу, зо три смітники і вчасно їх прибирати, а не узурпувати місце історичної спадщини, на якому, я більш ніж впевнений, ніхто нового дитмайданчика не зробить (в кращому випадку), а в гіршому продадуть під забудову нового ТЦ, не взявши навіть до уваги, що навпроти католицький костел. Тож, як на мене, для налагодження діалогу з іншими культурними містами України краще буде довести почате до кінця і відновити ратушу, а не йти найпростішим шляхом – ліквідації.
Яка позиція щодо ратуші у влади, наразі не відомо. Але на зустрічі з представниками Координаційної ради політичних партій і громадських організацій Калущини, яка відбувалася у лютому цього року, міський голова Ігор Матвійчук повідомляв, що мінімальна вартість реконструкції ратуші становить понад 25 млн грн, тому цього року мова може йти лише про виділення коштів для коректури проекту.
Врешті, як просуватиметься справа далі, покаже час. Наступну зустріч-прибирання громадські активісти запланували на першу половину травня, тобто по Великодніх святах. Роботу ж по взаємодії з мерією взяли на себе депутати Калуської міськради Віктор Павлів та Ігор Свистун.
Анастасія ВОЛЬСЬКА
