10 вересня 100-літній ювілей відсвяткувала Марія Оробець, жителька с. Підбереж Долинської ТГ.
Про це повідомляє «Калуш ФМ» з посиланням на сайт Долинської міської ради.
«Добра, світла, щира, при хорошій пам’яті жіночка про своє життя та родинне може розповідати годинами. Каже, у ньому вистачало всього: і смутку, і радості. Марія народилася у простій селянській родині, де тато – писар, мати – господиня. Окрім неї у сім’ї було ще 10 дітей», – йдеться в дописі.
«Найстарший брат Микола із 1910 року – священник, а наймолодший із 34-о», – каже бабця. Пам’ятає та по черзі називає роки народження всіх своїх братів і сестер. Про дитинство згадує з іскоркою в очах.
«Ми всі були дружні. Коли польові роботи, то разом вправлялись. В хаті була в кожного своя робота – хто мамі помагав, хто татові, хто корову пас. Поза справами мали захоплення. Я любила вишивати. І досі зберігаю багато своїх робіт», – розповідає пані Марія.
Всі діти в сім’ї вчилися гарно, тому повиростали освіченими – старший священник, середущий – лікар, одна сестра – хороша кравчиня, інша – Дарія, якій зараз понад 90 років, закінчила інститут іноземних мов та викладала німецьку у школі та інституті. Микола був префектом у Йосифа Сліпого, далі у Львові працював у лікарняній бібліотеці. Брат Ярослав вчився у медичному інституті, пізніше став хірургом.
Із сумом згадує ювілярка той гіркий час, коли братів і сестер у 49-у разом із львівською інтелігенцією вивезли до Сибіру.
«Це було велике горе для нашої родини. Їх забрали, і ми не бачились. Але, як пізніше з’ясувалось, всі добре працевлаштувались і жили непогано», – каже Марія Петрівна.
У 1954 році до них у гості поїхала і пані Марія. Там залишилася жити. Вийшла заміж за підполковника.
«Жив по-сусідству і проходу мені не давав», – зізнається Марія, в якої навіть у 100 жіночу красу видно.
Прожила Марія у місті Чита разом із чоловіком 9 років. Після його смерті переїхала жити до Львова. Своїх дітей у жінки нема, все життя піклувалася про племінників та їхніх дітей. Дуже любила родину, відвідувала всіх – і у Болехові, і у с. Підбереж, і у Львові, і в Франківську. Тому зараз бабцю відвідують родичі з різних міст та сіл. Незважаючи на пережиті хвороби, Марія Петрівна сьогодні почуває себе непогано.
«Навіть не знаю, як Бог завжди рятував мене. Пережила туберкульоз, операцію на очі, у серці вже 15 років стабілізатор. Завдячуючи лікарям з родини та Богу, я сьогодні живу, дихаю і при пам’яті», – каже жінка.
Незважаючи на поважний вік, ювілярка життєвою силою надихає оточуючих на нові звершення.
