По-перше, це стосувалося секретаря міськради та заступників міського голови. Секретаря ради хоч і обрали, але не затвердили. Так само не затвердили на посаді і запропонованих Ігорем Матвійчуком заступників. Наразі Роман Боднарчук звернувся до суду, а заступників міський голова призначив виконуючими обов'язки.
Тож про ситуацію, яка склалася, Меморандум «п'яти», «провальне» голосування та розбір польотів читайте у розмові журналіста «Калуш ПРО» з новообраним депутатом від Народного руху України Олегом Савкою.
- Олеже, ми знаємо, що лідери п'яти партійних організацій Калуша, які пройшли до міськради, зокрема, ВО «Свобода», «Об'єднання «Самопоміч», «АВТО-МАЙДАНУ», Народного руху України та «УКРОПу», підписали Меморандум про співпрацю. Хто ж все-таки був ініціатором такого об'єднання і чи пропонували ви й іншим політичним силам доєднатися до вас?
- Загалом ініціювала це «Свобода», оскільки їхня фракція найчисельніша в міській раді. Відтак розпочалися перемовини, кожен висловив своє бачення. Хоча програми наших партій в дечому різняться, та у підходах до самоврядування і стратегії розвитку міста наші погляди виявилися близькими. Тож це дало поштовх до об'єднання. Ми не були ні для кого закритими, розмови велися і з представниками «Батьківщини», і «Солідарності», але з різних причин їм такий формат не зовсім підходив. Тому й підписали Меморандум депутати п'яти фракцій, утворивши тим самим більшість у міській раді.
- То можна сказати, що у вас коаліція?
- До коаліції ми ще не дійшли, бо вона передбачає укладення коаліційної угоди. Але наявний рівень співпраці у нас не гірший, ніж в коаліції. Ми обмінюємось думками, тісно спілкуємося, радимося. Більшість каже, що ми група однодумців.
- Напередодні сесії, де мало слухатися питання секретаря міськради, ви дійшли згоди щодо кандидатури на цю посаду – «свободівця» Андрія Кравчука. Чому саме його?
- Логічно, що депутатська більшість у міськраді заслуговує мати свого секретаря. Щодо кандидатури, на якій ми зупинились і яку зазначили у Меморандумі, то це не партійна квота, а зважене й ретельно обмірковане рішення всіх депутатів нашої більшості. У процесі обговорення різних кандидатур ми вирішили, що найдостойнішим є Андрій Кравчук. Він вже мав досвід депутатства, учасник АТО, сповідує високі моральні принципи, має лідерські якості. Проте, наскільки мені відомо, для міського голови більш прийнятними були кандидатури Романа Боднарчука (ВО «Батьківщина») чи Олега Нижника (БПП «Солідарність»). Небажаність на цій посаді «свободівця» можна пояснити навіть тим, що Ігор Насалик в Івано-Франківську програв вибори «свободівцю». Загалом «Свобода», яка показала на виборах відмінну командну роботу, стала потенційною загрозою, і багато політичних сил бояться зміцнення її позицій у місті.
- Олеже, хоча згоди «п'ятірка» стосовно кандидатури секретаря дійшла, проте вже перше випробування – таємне голосування - продемонструвало вашу немонолітність, адже двоє із ваших 19-ти віддали свої голоси за Романа Боднарчука, чим поламали всі ваші плани. Що скажеш з цього приводу і чи вважаєш це випадковістю?
- Перед сесійним засіданням, де слухалося це питання, ми збиралися на погоджувальну раду і жодна з політичних сил не заявила, що їх не влаштовує кандидатура Кравчука чи що вона виходить з гри. Але як засвідчило голосування, двоє таки нас підвели. Мені важко назвати це випадковістю. Швидше за все, хтось все-таки нас зрадив, тим самим порушивши домовленості, викладені у Меморандумі. Але якщо це дійсно було так, то він в подальшому зрадив і наших опонентів, коли не проголосував за затвердження протоколу. Це подвійна зрада. І вона на совісті того депутата, хто так вчинив. Ми знаємо, що влада з цього питання вела перемовини з представниками різних партій, можливо, комусь щось пообіцяли чи задобрили, а може навпаки - залякали. Про причини можна тільки здогадуватись. Але ніхто в цьому не зізнався, тож я б не брався когось конкретного звинувачувати. І хоч розбори польотів у нас були найрізноматніші, вони нічого не дали. Підозрювати можна багатьох. Але факт залишається фактом: негідний вчинок двох кинув тінь на всіх. Особисто для мене це було дуже неприємною несподіванкою. Але незважаючи на те, що двоє оступилися, більшість таки це випробування пройшла і до честі ми не пересварилися. Ми переступили через це і вирішили втілювати те, що задекларували.
- Проте під час другої сесії у багатьох склалася думка, що незадоволеними перебуванням у президії Романа Боднарчука, якого обрали, але не затвердили секретарем ради, були лише депутати від «Свободи», бо інші з цього приводу мовчали.
- Ні, в цьому питанні ми єдині. Просто озвучувати нашу спільну позицію, щоб не робити балагану, доручили представнику «Свободи». І коли ми виходили радитися, чи продовжувати роботу у сесійній залі чи покинути її, то йшлося про депутатів всіх п'яти фракцій. У результаті таки вирішили, що політичні принципи не можна ставити вище від інтересів людей, тому залишилися працювати.
- Тож Романа Боднарчука ваша «п'ятірка» так і не визнає секретарем міськради?
- Ні. Ми вважаємо, що для визнання нема юридичних підстав. Особа обрана секретарем, але ще не секретар. Бо, по-перше, для того, щоб депутат Боднарчук міг приступити до виконання обов'язків секретаря має бути рішення міськради, а по-друге, розпорядження міського голови про його призначення. А оскільки міський голова не взяв на себе такої відповідальності і запису в трудовій нема, то і вважати Романа Михайловича секретарем ми не можемо, тому і вимагали, щоб він повернувся у сесійну залу, а не сидів у президії.
- Роман Боднарчук наразі звернувся з даного приводу до суду, а ви збираєтесь це оскаржувати чи ні?
- Щоб іти до суду, потрібно мати доказову базу. У нас її поки що нема. Але я особисто подав два депутатські звернення до міського голови. Перший щодо законності суміщення на день голосування Русланою Вайдою посади члена виконкому і депутатства, а другий стосовно юридичних підстав виконання Романом Боднарчуком обов'язків голови Фонду комунальної власності міста і секретаря міськради. Є і ще один момент. Відповідно до антикорупційного законодавства при голосуванні був реальний конфлікт інтересів, маю на увазі голосування депутата Анатолія Боднарчука за Романа Боднарчука, які перебувають у родинних стосунках.
Для нас принципово важливе дотримання закону і не нехтування ним, а не те, щоб Роман Боднарчук не був секретарем. Особа має залишатися на своєму робочому місці доти, допоки не буде юридичних підстав зайняти інше. Ось і все.
- Олеже, п'ятірка політичних лідерів, яка підписувала Меморандум, зазначила, що він «спрямований на конструктивну співпрацю з міським головою», але, до прикладу, в питанні заступників ви Ігоря Матвійчука не підтримали. То все-таки стаєте в опозицію?
- Хотів би відразу поставити усі крапки над «і» щодо характеру конфронтації, яка виникла впродовж двох перших сесій новообраної міської ради. Ні я, ані жоден мій колега-депутат із більшості не маємо будь-якого особистого конфлікту з міським головою. Скажу навіть більше, особисто я як громадський активіст, учасник Молодого Руху та Спілки Католицької Молоді можу стверджувати, що відколи місто очолює Ігор Матвійчук, молодіжні та християнські громадські організації відчули безпрецедентний рівень підтримки, зокрема, це стосується всебічного сприяння втіленню соціальних проектів.
Щодо кандидатур заступників, то можу сказати, що за кожним з них є політичний досвід минулого, і він не завжди позитивний. Є до них і питання в громадськості. Тому хотілося б більш публічного попереднього обговорення кандидатур заступників перед винесенням їх на затвердження радою. А в багатьох інших моментах ми готові підтримувати міського голову і всіляко йому допомагати. У нас, по суті, назріває конфлікт світоглядів і підходів до місцевого самоврядування. Депутатська більшість вважає, що самоврядування треба розширювати і до вирішення питань якомога ширше залучати громадськість. Для цього існують громадські слухання, громадські експертизи, електронні петиції, громадська рада. Якщо питання резонансне, масштабне, стратегічне, то його рішення повинна приймати вся громада.
Ми також проти ручного керування містом однією особою, яке спостерігалося і за попереднього міського голови, і раніше. Від цього треба відходити. Депутати не повинні бути простими статистами, а активно брати участь у вирішенні проблем. Якщо визначати пріоритетні напрямки розвитку міста – це прерогатива міського голови, то як саме це реалізовувати, повинен вирішувати весь депутатський корпус. Наш обов'язок - контролювати, моніторити, бити в набат і вимагати, щоб все було прозоро і зрозуміло: державні закупівлі, освоєння бюджетних коштів, діяльність комунальних підприємств, формування тарифів, вирішення екологічних проблем. Якщо ми це забезпечимо, тоді не буде й питань до влади. Тому ми готові шукати виходи і розділяти відповідальність з міським головою.
До прикладу, громадські активісти міста вже мають досвід спілкування щодо формування тарифів з КП «Водотеплосервіс», отримати інформацію від якого було неможливо. Тепер Верховна Рада прийняла низку законів, які спрощують доступ до публічної інформації та забезпечують прозорість діяльності влади. Тому наше завдання - забезпечити виконання цих законів на місцевому рівні.
- Оскільки наша розмова відбувається майже в переддень нового року, то на завершення хочу тебе запитати, чим запам'ятався тобі рік, що минає, і чого очікуєш від прийдешнього?
- Запам'ятався, мабуть, виборами. Інший виборчий закон, інші правила гри. І перше доросле випробування для Молодого Народного Руху. Наша організація отримала у місті непоганий результат. А очікую – миру, перемоги України, конструктивної роботи депутатського корпусу та відчутних позитивних змін у житті калушан і всіх українців.
- Дякую за розмову.
Анастасія ВОЛЬСЬКА
.