Радіо КалушFM (095) 633-12-68 Пн.-Сб. 09:00- 18:00, Нд.- вихiдний

Ольга Деркачова: «Думаю, мою прозу читачі люблять за щирість, за те, що в ній нема фальші…»| КАЛУШПРО

Переглядів: 1705


Проходила зустріч в доволі невимушеній атмосфері. Учасники «Ліри» Іва-нна Климентій, Анастасія Якимечко та керівник Олена Мазур під музичний супровід фортепіано (концертмейстер Світлана Гурська), скрипки та гітари (лауреати всеукраїнського фестивалю-конкурсу «ArtLikeFest» дует Юлії Гаєвської та Сергія Кульбанського) читали новели, оповідання і просто уривки із творів Ольги Деркачової, зокрема, зі збірок «Львів. Кава. Любов», «Повидло з яблук», «Гуртівня штучних квітів» та «Коли прокинешся». Відтак відбулося знайомство із самою авторкою.
За словами Ольги Деркачової, Калуш – це її місто, і власне завдяки йому, людям, які її оточували, школі №2, в якій навчалася, вона і стала тією, ким є зараз. Незважаючи на те, що її батьки за фахом хіміки, вона зі шкільних років вперто хотіла бути філологом. Врешті так і вийшло.
Пригадала письменниця також, що першим її поетичний талант помітив журналіст газети «Калуський нафтохімік» Дмитро Іванців. Завдяки йому в цьому тижневику і були надруковані її вірші.

Деркачова2
Це зараз можна себе запросто прорекламувати в інтернет-мережах, а тоді такої можливості не було. Тож для десятикласниці бути надрукованою в газеті було надзвичайно круто, – каже пані Ольга.
І хоча авторка почала писати зі школи і продовжила в університеті, найбільш плідним був період навчання в аспірантурі. «Свої твори я розсилала по різних часописах. Спершу їх не друкували, потім почали, літературні критики кажуть, що вже виписалася», – поділилася пані Ольга.
Перша її збірка «Синдром підсніжника» вийшла у 2006-му, коли письменниці було 28 років. За неї вона була удостоєна міської літературної премії імені Івана Франка. Відтак були й інші – «За лондонським часом» (2008), «Крамниця щастя» (2013 і оновлений варіант у 2015), завдяки якій стала лауреатом обласної літературної премії імені Василя Стефаника, «Повидло з яблук» (2014), «Гуртівня штучних квітів» (2014) та «Коли прокинешся» (2015).
Отак уже більше десятка років авторка балансує між викладанням і письменництвом. І це їй ніскільки не заважає, бо робить вона те, що їй до вподоби.
Іноді натхнення творити приходить під час пар, коли не маю можливості сідати і писати. Тоді записую кілька речень з того сюжету, чи тієї думки, яка з'явилася, а потім відтворюю, розвиваю її, переживаю ті емоції, які відчула. Деякі твори взагалі пишу від руки, а не відразу на комп'ютері. Так, в романі «Коли прокинешся» це були роздуми кота Любомира, – ділиться Ольга Деркачова.
При цьому зазначає, що якраз цей кіт напружував видавців. Пропонували викинути його з книги, замінити чимось іншим. Але авторка не погодилася, каже стала чекати, доки знайдеться той, хто візьме цей твір з котом. «Якби те, що говорить кіт-філософ говорили люди – було б банально і виглядало б повчанням, а коли ці сентенції йдуть від кота, то сприймаються зовсім по-іншому», – розповідає письменниця.
На запитання, хто її читачі і що, на її думку, їх захоплює в її прозі, Ольга Деркачова відповіла:
Мої читачі – це люди різні за віком і фахом. Хтось відстежує прозу в журналах, комусь надсилаю електронкою, хтось читає на сайті чи в книгах. Я не перепитую їх, за що вони люблять мою прозу. Загалом, коли любиш, не важливо, за що саме. Але, думаю, що за щирість, за те, що в моїх творах нема фальші, а є людські відносини, почуття, відчуття і переживання.
Згадали під час зустрічі і про її роман «Крамниця щастя», в основі якого історія цілком житейська, – про кохання між студенткою та викладачем. За словами авторки, таку історію вона придумала не сама, їй підказали найближчі з читачів – студентки. Проте багато хто думав, що це її власна життєва історія. Поговорили і про літературу та книговидання в Україні, з яким у нас сумно, бо нема підтримки держави. І загалом, на переконання Ольги Деркачової, «українська література існує не завдяки, а всупереч».
Але івано-франківські письменники рятуються як можуть. Так, у минулому році разом із агенцією «Discursus» запровадили естафету «Від слова до слова». Усі кошти, виручені від розповсюдження книги, автори передають літературній агенції «Discursus» для видання наступних книжок за умови, що автор, чия книга побачить світ завдяки цій естафеті, зробить так само. Першою була збірка Богдана Томенчука «Сезон ненаписаних віршів». Другою стала оновлена «Крамниця щастя» Ольги Деркачової. Наступною буде поетична збірка Власти Власенко.
Розповіла Ольга Деркачова присутніми і про свої захоплення. Виявилося, що письменниця грає в шахи, намагається вчити французьку і танцює у клубі «Кармен». За її словами, оскільки в дитинстві з танцями у неї не склалося, то вирішила реалізувати себе в танцювальному мистецтві у 30-ть, і ось уже впродовж семи років танцює.
В унісон захопленню письменниці під час прочитання її твору «Румба» звучало не лише фортепіано, а й двоє танцюристів зі спортивного клубу «Кармен» (керівник Ірина Балук) танцювали румбу.
Завершилася зустріч автографами, світлинами на пам'ять та подарунком бібліотеці збірки «Трикожних метеликів» та перевиданої «Крамниці щастя».

Анастасія ВОЛЬСЬКА

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: