Наталія Данилюк народилась і живе в Перегінську, виключенням хіба був період навчання у Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника. Поетеса обрала фах вчителя рідної мови і зараз працює педагогом у Перегінській загальноосвітній школі №1, в якій і сама колись навчалась.
Писати вірші пані Наталія розпочала з дев'яти років і навіть чітко пам'ятає момент, коли склала першого вірша. Вони з подругою повертались зі школи і вирішили позмагатись у тому, хто швидше придумає вірша. Перемогла Наталя, написавши короткий вірш про осінь. Його авторка пам'ятає і досі й читала його на прохання тих, хто прийшов на зустріч із нею у Калуші.
На творчу зустріч із поетесою до Калуша приїхали її колеги з Рожнятова – Любомир Михайлів, Леся Шмигельська та Богдана Пілецька, а також Леся Геник з Івано-Франківська. Були тут і калуські поети Олеся Франко, Остап Микитюк та Ірина Червінська. Остання й вела зустріч із перегінською гостею.
Хоча Наталія Данилюк писати почала рано, але довгий час нікому не показувала власних поезій, аж доки від подруги не дізналась про літературний конкурс від журналу «Дніпро». Виславши на нього свої вірші, вона не здобула призових місць, але завдяки йому зареєструвалась у поетичному клубі, в якому знайшла однодумців. Після цього поетеса зареєструвалась на ще декількох літературних сайтах та почала активно виставляти свої вірші у соцмережах.
Зараз авторка каже, що і сама орієнтується на те, що читає у соціальних мережах, – як знаних авторів, так і нікому невідомих початківців. А були часи, коли перегінчанка захоплювалась шістдесятниками – Василем Симоненком, Ліною Костенко та російськими поетами «срібного віку» – Ахматовою, Єсеніним, Блоком. Каже, що під їхнім впливом навіть писала російською мовою, але через деякий час знову повернулась до української.
Під час зустрічі поетеса читала свої вірші та відповідала на запитання присутніх. Найбільш «тепло» публіка сприйняла вірш «Стара піч», в якому йдеться про спогади дитинства, дідуся та бабусю. Щодо запитань присутніх, то їх цікавило, ким поетка хотіла стати в дитинстві. Виявилося, що каскадером – під впливом бойовиків та модельєром – під впливом серіалу «Просто Марія». Також пані Наталія зізналася, що її мама і досі скептично ставиться до захоплення доньки поезією, мовляв, яка поезія може бути в селі, натомість чоловік пані Наталію всіляко її підтримує. Він був і на зустрічі в Калуші, фотографував. На запитання про спонсора збірок Наталія Данилюк показала на чоловіка і сказала: «Ось сидить навпроти».
Загалом, починаючи з 2013-го року, поетеса випустила три свої збірки – «Та жінка, що навпроти у вікні», «Кульбабова віхола» та «Океан, що навиворіт». Цікаво, що вони були надруковані у видавництвах трьох різних міст у різних областях України – Закарпатській, Хмельницькій та Івано-Франківській. Дві останні збірки із власним автографом поетеса подарувала і калуській бібліотеці.
Андрій КОГУТ
