«Тато в декреті» – це книга не лише про чоловічий декрет і про дітей, а як наголошує сам автор, про стосунки між дорослими. У ній Артем ділиться тим досвідом, який він хотів не тільки зафіксувати та передати іншим, а й назавжди зберегти у власній пам'яті, адже, маючи двох малюків – 2-ох і 4,5 років – він провів понад півтора року в декреті.
На написання книжки Артем витратив приблизно рік. Деякі історії він переробив з оповідань, які створив ще три роки тому, коли у нього був тільки один син. Перша презентація «Тата в декреті» відбулася у вересні на Форумі видавців у Львові. Відтак була Коломия, Івано-Франківськ та Калуш. Попереду - презентації у великих містах.
Зустріч у калуській бібліотеці, на якій було більше жінок, ніж чоловіків, пройшла у відвертій і щирій розмові. Говорив не лише автор, своїм досвідом у вихованні дітей ділилися й присутні.
На переконання Артема Чапая, чоловік порівняно з жінкою, навіть пішовши в декрет, залишається у привілейованому становищі.
– Я кажу про ставлення, тому що коли жінка гуляє з дитиною на майданчику, то до неї ставляться нейтрально. А коли чоловік, то це сприймається, як якийсь феномен. Куди б ти не пішов, стикаєшся з позитивом, усі тебе хвалять, кличуть на інтерв'ю. Але це лише у нас так, за кордоном тати в декреті цілком прийнятне і поширене явище, - зауважив він.
Водночас Артем наголосив, що декрет у нас до цього часу сприймають як жіночий обов'язок. І так вважають не лише чоловіки, але й самі жінки. Проте, на його думку, ділити ці обов'язки треба навпіл. Хоча так виходить не завжди і не у всіх. Бо у багатьох випадках чоловік заробляє більше, а для сім'ї це важливий фактор. Не завжди чоловіка, який на це наважиться, зрозуміє і керівництво на роботі. Хоча Артему, який працював журналістом у столиці, було простіше, оскільки перед ним у декрет пішов ще один татусь.
Ділячись своїм батьківським досвідом, молодий, але досвідчений тато не стільки спонукає чоловіків іти в декрет, скільки намагатися більше розуміти і цінувати жінок та бути хорошими батьками, цікавитися своїми дітьми, подавати їм приклад і приділяти більше уваги.
Також додає, що для того, щоб більше чоловіків йшло в декрет, змін у психології людей замало, багато чого поміняти необхідно на державному рівні. До прикладу, виплачувати більші суми декретних, бо у нас вони через офіційно малу зарплатню зазвичай мінімальні, адже основна її частина видається в конвертах.
Водночас автор зізнається, що спершу і у нього був момент страху, іноді не знав, що робити, але здатися йому не дали. І при цьому жартує, що якби треба було годувати дитя грудьми, то він би не впорався.
Розповів також Артем, що був присутній під час пологів, коли дружина Оксана, до речі, калушанка, народжувала і первістка, і другу дитину. Саме це дало йому зрозуміти, що ніякого «татівського» інстинкту насправді нема. Він приходить пізніше, коли ти дбаєш про дитину, купаєш її, міняєш підгузки і так далі.
Модератор зустрічі бібліотекар Світлана Дмиртришин також зауважила, що у книзі «Тато в декреті» є розділ про перебування Артема із півторарічним синочком в калуській лікарні. Сам автор пригадав, що у шестимісній палаті, де були лише матусі з маленькими дітками, дійсно відчував себе не надто комфортно. Тому намагався проводити час не в палаті, а в гуляв з дитиною по коридору і сидів в ігровій.
Зустріч у центральній бібліотеці не обмежилась лише розмовою. Чимало присутніх придбали «Тата в декреті». За словами Артема, цю книгу зазвичай купують жінки в дарунок чоловікам. Кому купували її калушани, невідомо, але автографи і фото на пам'ять зробили всі.
Анастасія ВОЛЬСЬКА
