Важко говорити, писати, думати про втрати, але коли із життя йдуть зовсім молоді – говорити, писати, думати важче і болючіше вдвічі.
Сьогодні в Калуській громаді відкрили та освятили ще одну інтерактивну меморіальну дошку – полеглому Герою Василю Грицюку, яка знову і знову буде нагадувати нам про війну, про загибель людей, про материнське, людське горе…
Вклонитися Василю Грицюку прийшли рідні, друзі, побратими, шкільні друзі, вчителі, представники влади та небайдужі мешканці Боднарова, інформує «Калуш ФМ».
Грицюк Василь Мирославович, старший стрілець 10-ої окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» 109-го окремого гірсько-штурмового батальйону, народився 4 січня 2001року в селі Боднарів Калуського району, що на Івано-Франківщині. Ріс надзвичайно жвавою дитиною. Весела та чуйна вдача робили його центром уваги будь-якої компанії. Він не витрачав жодної цінної миті юності даремно – медалі за футбольні турніри, активна участь у громадському житті села, колядування у місцевому чоловічому вертепі. Життя Василя було багате на хобі та пригоди.
Після закінчення Боднарівської школи здобув фах механіка-автослюсаря в Івано-Франківському вищому професійно-технічному училищі №13. «Він був світлим, добрим, щирим хлопцем, який мріяв про щасливе майбутнє», – згадують про нього педагоги навчального закладу. Працював за кордоном, зі своїми друзями займався фасадними роботами.
У перший день повномасштабного російського вторгнення, 24 лютого 2022 року, Василь вирішив повернутися з Естонії, щоб стати на захист України. У Калуському територіальному центрі комплектування та соціальної підтримкийому відмовили через вік, однак хлопець не відступив. 27 червня йому вдалося підписати контракт зі Збройними силами України. Вирушив на військові навчання до Великобританії. Після повернення воював у лавах 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади – спершу у населеному пункті Берхівка Бахмутського району, що на Донеччині, відтак – у Яковлівці. Отримав позивний «Англічанин».
Зі слів побратимів, Василь був мужнім та відважним бійцем, надійним товаришем, з яким не страшно було йти у бій. Усі знали, що він завжди прикриє твою спину. Де б ти не був. «Він був другом, якому могли б позаздрити всі. Завжди щирий і відкритий для близьких. Веселий та добрий. Надзвичайно хоробрий», – розповідає найкращий товариш загиблого Владислав.
2 грудня 2022 року Василь врятував свого побратима під час артилерійського обстрілу й отримав поранення стегна біля села Яковлівка. Його відправили на лікування та 10-денну відпустку. «Наприкінці минулого року він уперше за весь час служби приїхав додому, щоб 4 січня відсвяткувати свій 22-й день народження з близькими людьми, – додає Владислав. – Під час святкування сказав, що це його останній день народження. Мені й іншим друзям говорив, що більше з війни не повернеться. 5 січня він вирушив назад».
14 січня – це день, коли рідні Василя востаннє почули його голос. 17 січня 2023 року на території Донецької області поблизу Роздолівки у запеклому бою ворожа куля обірвала молоде життя воїна, який загинув зі зброєю в руках, як справжній Герой. Поховали Василя Грицюка на місцевому кладовищі у рідному селі. Його помини відбулися в тому ж кафе, де кілька тижнів тому він святкував свій 22-ий день народження, за тими ж столами і в тому ж колі близьких.
