Радіо КалушFM (095) 633-12-68 Пн.-Сб. 09:00- 18:00, Нд.- вихiдний

На фасаді Студінської гімназії встановили інтерактивну меморіальну дошку полеглому Героєві Мар’яну Бігуну (ФОТО)

Переглядів: 258

Герої не вмирають! Герої живуть у пам’яті свого народу!

Інтерактивну меморіальну дошку полеглому Героєві – снайперу-мінеру 110-ої механізованої бригади Мар’яну Бігуну відкрили учора,19 серпня, у селі Студінка. Дошку встановили на фасаді Студінської гімназії, де навчався Герой.

Життя Мар’яна Бігуна – це історія Людини, яка понад усе любила свою рідну землю, свою Україну!

Народився 17 серпня 1989 року в с. Студінка на Калущині. З дитинства ріс наполегливим та цілеспрямованим хлопчиком, помічником та опорою для родини, надійною підтримкою для брата Дмитра.

Навчався в школі І-ІІІ ступенів села Студінка, де здобув не тільки знання, але й вірних друзів, якими дуже дорожив. Наступною сходинкою здобування знання освіти Мар’ян обрав Войнилівське ПТУ-34 за фахом «слюсар з ремонту автомобілів, водій категорії В, С». За час навчання себе зарекомендував себе як врівноважений, працьовитий, товариський хлопець з високою громадською позицією.

Восени 2007 року був призваний на строкову службу до Збройних Сил України в м. Гайсин (учбовий центр) з подальшим направленням у м. Миколаїв у «Штурмову авіацію».

Повернувшись додому, влаштувався в охоронну службу підприємства «Лукор», а з часом (з 2013 року) змінив місце праці – став охоронцем у ТзОВ «Даноша».

Скільки планів, перспектив, та 2014-ий змінив усе. Мар’ян Бігун був надзвичайним патріотом своєї держави і завжди, коли ситуація на сході погіршувалася, просився до лав Збройних сил. Не на словах, а насправді не міг змиритися з тим, що російські окупанти топчуть українську землю. Мар’ян став на захист східних рубежів нашої країни у зоні АТО в складі 5-го батальйону Територіальної оборони Прикарпаття. Вірний, безстрашний побратим на позивний «Камазик», бо був водієм КамАЗа – так про Мар’яна відгукуються товариші з 128-ої гірсько-штурмової бригади.

При виконанні бойового завдання в с. Чернухіно Луганської області 23 січня 2015 року воїн отримав поранення і після лікування – до червня 2015-го знову став у стрій.

Військова служба тісно перепліталася з цивільним життям: рік пропрацювавши на ТЗОВ «Даноша», Мар’ян знову стає на захист кордонів (з 21 липня 2016-го по 27 липня 2017-го). Цього разу направлений в роту розвідки 14-ої бригади м. Володимир-Волинський. За участь у бойових діях отримав 8 нагород, серед них – медаль «Захиснику Вітчизни» (2015) та почесний нагрудний знак «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня (2016).

Після закінчення контракту повернувся додому до рідних та коханої дівчини Тетяни, яка чекала на нього. 21 листопада 2018 року одружився. У щасливому шлюбі з коханою прожили 4 роки. 30 грудня 2020 року у молодого подружжя народився первісток Данилко.

Усі свої сили, час та мрії Мар’ян вкладав у сім’ю, тому неодноразово виїжджав за кордон на роботу, де його поважали і цінували. Було стільки мрій, планів! Та на превеликий жаль, усе це перервала війна. 24 лютого 2022-го – день, який змінив життя кожного українця.

Почувши про масштабне вторгнення росії, чоловік залишив роботу в Польщі і 26 лютого по приїзду додому за 2 години був у Калуському центрі комплектування і соціальної підтримки. «Хто як не я? Як буду жити, коли в такий час не буду на передовій?» – це слова відданого присязі солдата, якого ніхто і ніщо не змогло спинити. 2 березня був мобілізований до складу саперної бригади.

24 березня в родину прийшло велике горе – улюблений і єдиний син Данилко став ангеликом. Хлопчик помер у дитячій обласній лікарні. Йому був лише рік і неповних три місяці. Через прокляту війну батько з сином так і не попрощався. Та навіть звідти, з нульової позиції, він підтримував дружину і родину...

Востаннє Мар’ян був на зв’язку 2 квітня. Понад два тижні рідні вірили, що воїн знайдеться живим. Але, на жаль, чуда не сталося... Мужній захисник віддав своє життя за мир та спокій України 3 квітня 2022 року поблизу Авдіївки, що на Донеччині, між 9 та 10 годиною ранку. Побратими «Марик», «Кіт», «Безстрашний» у тузі схилили голови, бо, за словами товариша Андрія, «він був справжнім».

Без Мар’яна стало порожньо і в родині. Як розповідає дружина Тетяна, був для всіх всесвітом, як ніхто вмів підтримати, допомогти, зарядити позитивом.

Батько Тетяни Вадим Бобровський зазначає: «Важко мені й усім його рідним, друзям говорити про Мар’яна в минулому часі. Я ж особисто не міг натішитися своїм зятем, тим, як він ставиться до моєї дочки, як шанує старших, свою маму, старшого брата, друзів і нашу Україну».

Свій останній спочинок Мар’ян Бігун знайшов 17 квітня на кладовищі в с. Студінка. Йому назавжди залишиться 32... 

Встановлення інтерактивних меморіальних дощок – справа ГО «Спогади України». Громадські активісти збирають і оптимізують матеріали про Героїв, яких ми не повинні забувати, забезпечують простий доступ до цих матеріалів. Про життя Героя, сповнене любові до України і боротьби за її волю, можна передивитись відеоролик. Для цього достатньо буде зісканувати QR-код на інтерактивній меморіальній дошці.

Пам’ятаймо! Слава Герою Мар’янові Бігуну!

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: