Ім’я ще одного Героя у Калуській громаді увічнене в цифровому пам’ятнику. Інтерактивну меморіальну дошку загиблому воїну Олегу Перегуді відкрили у Пійлівському ліцеї, де навчався захисник.
І юні, й дорослі, які були присутні на заході, з шаною та вдячністю вклонилися мужності та жертовності бійця, який був відданий своїй Батьківщині, українському народові. Пам’ятну дошку освятили священнослужителі двох конфесій – отці Роман Чоловський та Сергій Бусел у співслужінні парафіяльних хорів ПЦУ та УГКЦ.
Добрими спогадами про Героя ділилися рідні, друзі, побратими, представники влади, зокрема, рідна сестра Олега Перегуди Наталія Парцей, керуючий справами виконкому Олег Савка, депутатка міської ради Оксана Савчук, побратим Віктор Гончарук, учні Пійлівського ліцею, однокласниця Олега Іванна Кобащук. Усі як один говорили про те, що з таким командиром можна було гори звернути. Він і сам був горою добра, честі та справедливості, цінував життя інших більше ніж своє.
Яким був героїчний шлях бійця на псевдо «Скіф»? Тепер кожен зможе переглянути історію життя та подвигу старшого лейтенант Олега Перегуди через QR-код, який розміщений на пам’ятній дошці.
А народився старший лейтенант 2-го взводу 5-ої роти 80-ої окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ Олег Перегуда, позивний «Скіф», 31 березня 1987 року в селі Пійло. Був третьою і наймолодшою дитиною, а також загальним улюбленцем. Зростав слухняним, добрим, допитливим хлопчиком. У Пійлівській середній школі був одним із кращих учнів. Любив математику й фізкультуру, а любов до історії прищепив батько, який захоплювався читанням книжок на історичну тематику.
У сьомому класі в Олега з’явилася мрія – стати військовим. Тому навчання продовжив у Прикарпатському військово-спортивному ліцеї. Учителі, офіцери запасу сформували у хлопця риси справжнього чоловіка: правдивість, чесність, рішучість, безкорисливість, відповідальність. Упродовж усього навчання він командував сотнею. Інтелект, щирість і впевненість Олега завжди притягували до нього людей. Тому його оточували справжні друзі, багато з яких залишилися назавжди.
Високий рівень знань, здобутих в ліцеї, допоміг юнакові вступити до престижного вишу – Національної академії державної податкової служби України на факультет фінансів та банківської справи, де він також закінчив військову кафедру та отримав звання молодшого лейтенанта. Олег не тільки добре навчався, а й брав активу участь у громадському житті навчального закладу. Мріяв працювати у столиці, але вдома залишився хворий батько, тому повернувся на малу батьківщину. Влаштувався фінансовим інспектором у Калуську державну податкову інспекцію, мав добру репутацію серед колег та підприємців.
Та дитяча мрія стати військовим привела його до Калуського військкомату, де обіймав посаду начальника групи фінансового та соціального захисту Калусько-Рожнятівського ОРВК. Олег ніколи не стояв осторонь подій, які відбувалися в державі, мав чітку громадянську позицію, відчував свою причетність до важливих суспільних процесів. Тому коли в листопаді 2013 року почались розгони мирних протестів на майдані Незалежності у Києві, став активним учасником Революції Гідності.
В березні 2014 року, з початком антитерористичної операції, Олег поповнив лави 4-го добровольчого батальйону оперативного призначення Національної гвардії України «Крук». У якості командира взводу молодший лейтенант Олег Перегуда брав участь у боях за визволення сходу України у Донецькій області.
«Олег – мій колишній командир в АТО, – ділиться спогадами народний депутат, голова постійної делегації України у парламентській асамблеї НАТО Єгор Чернєв. – Людина безмежно мужня і безмежно шляхетна. Я пам’ятаю його, молодого хлопця, який у липні 2014-го зайшов до намету нашого тоді ще недоукомплектованого третього взводу. Він був чи не наймолодшим, але дуже швидко заслужив повагу як справжній командир. Бо завжди цінував життя інших більше за своє, був готовий боротися за своїх до останнього. Він був справжнім воїном. Сміливим, кмітливим, організованим, розсудливим».
Після закінчення контракту Олег Перегуда повернувся у мирне життя. Знайшов справжнє кохання, одружився. Завжди мріяв відкрити власну справу. І це йому вдалося. Разом із друзями АТОвцями започаткував «Українську розумну автоматику». Будучи комерційним директором, успішно налагодив виробництво приліжкових панелей для лікарень. Мав багато планів на майбутнє. Був ініціатором створення громадської організації ветеранів АТО «4.5.0. Прикарпаття». Одним із яскравих проєктів спілки став центр реабілітації для ветеранів АТО, який Олег мріяв відкрити в Калуші. Був опорою для батьків, мудрим порадником для сестри, а для дружини став другом, однодумцем і найкращим чоловіком. Друзі завжди могли покластися на Олега, а він в будь – який час приходив на допомогу. Односельці вважали його взірцевим. Усе, за що він б він не брався, завжди вдавалося. Його товариш Іван Відливаний розповідає: «Олег був чоловіком, на якого можна рівнятися. Холодний розум, зібраність, гідність і честь були у всьому, що він робив».
Та мирні плани знову перервала війна. У перший же день повномасштабного воєнного вторгнення росії в нашу державу старший лейтенант Олег Перегуда добровільно звернувся до Калуського територіального центру комплектування і соціальної підтримки і був призваний на службу у 80-ту десантно-штурмову бригаду. Знаючий командир, надійний, людяний, який життя інших цінував більше, ніж своє – таким став «Скіф» для воїнів 5-ої роти. Його побратим Вадим розповідає: «Поруч з ним ніколи не було страшно. В бою він нагадував генерала Джексона. Це той, який проігнорував кульове поранення, що отримав під час промови перед солдатами, і, ніби нічого не трапилося, повів їх у бій. «Моя віра забороняє мені боятися», – ці слова американського генерала максимально характеризують «Скіфа».
Свій останній бій Олег Перегуда прийняв 14 червня 2022 року поблизу села Богородичне на Донеччині. У захисника залишилися батьки та дружина. Похований на місцевому кладовищі у рідному селі Пійлі.
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Указом Президента України Володимира Зеленського №556/2022 від 4 серпня 2022 року нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Олег Перегуда віддав найцінніше у боротьбі за незалежність України, за кожного з нас, за гідне майбутнє для наших дітей... Він стояв на смерть за кожен світанок і захід сонця у вільній країні. Світла пам’ять і вічна йому шана. Герої не вмирають...